Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах!
Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням.
Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду.
Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу.
Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона.
У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків.
Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів.
Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками.
Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера.
Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава.
Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували.
Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!
Але, братишки и сестришки, вот и я решился рассказать вам свою новую историю про жизнь наркомана-гопника. Знаете, я как-то попробовал закладки, да так, на пробу. Эх, все думал, что это гандж, а оказалось, что совсем другая история. Такое дурбазол, что я еле-еле мозгом сообразить стал. Но все эти сложности меня не остановили, и я решился на новое приключение - купить кокаин и доехать автостопом до Москвы. Ну а что, я же гопник, такие финты у меня в крови, братишка!
Собрал я деньги от продажи бошечек и ганджа, схватил свою любимую блямбу и пошел к своему дилеру. Найс парень, он как всегда улыбнулся и спросил, что мне нужно. Я сказал, что кокаин на сигарету, чтобы на вечерку зашло. Он ничего не бормотнул, просто достал мелкую пачку из-под стола и протянул мне. Я отдал ему деньги и пошел дальше своим путем. Было уже поздно, и я знал, что времени мало, поэтому решил попытать счастья с автостопом.
Стою я на обочине трассы, курю себе спокойно сигаретку, и вот, наконец, моя удача - останавливается машина. Улыбаюсь, садись в машину и понимаю, что это не просто машина, а просто суперкаручая тачка. Водитель крутой, чувак, в кожаной куртке, с крутыми татухами, что прям на всю руку красуются. Ну а я, как настоящий гопник, сажусь, говорю "найс", а он такой "да ладно, чалдони". И мы понеслись по трассе в сторону Москвы.
В машине мы начали болтать, да так, про все на свете. Чувак оказался тем еще персонажем, по жизни вором, да таким с большой буквы. Рассказывал свои истории, как он совершал крутые делишки, и я просто восхищался. Я решил ему показать свои амбиции, и рассказал о своей новой закладке кокаина. Чувак был впечатлен, и сказал, что я просто молодец, надо бы закатить настоящую вечерку в Москве.
Дорога летела незаметно, и вот мы уже в Москве. Чувак остановился возле какого-то крутого клуба, где, по его словам, всегда можно найти настоящих гопников. Мы зашли в клуб, и я просто не мог поверить своим глазам - там все такие крутые, с кепками задом наперед и золотыми цепями на шее. Я чувствовал себя как дома. Не успели мы зайти, как уже нас окружили ребята, предложили закурить с ними дурбан и накатить кокаин. Я не отказался и присоединился к ним. Было так найс и безумно круто, что я уже даже не знал, где закончилась реальность, а где начался сон.
Через несколько часов я проснулся на улице, где-то в неизвестном мне районе. Я сел на лавочку, прикинул, где я нахожусь, и понял, что это не Москва, а какой-то пригород. Блин, как я мог проебать все свои деньги и оказаться на улице в незнакомом месте?! Но предательство судьбы не остановило меня. Я решил вернуться домой, но у меня не было ни денег, ни телефона, чтобы позвонить кому-то из своих. Так что мне не оставалось ничего другого, как снова попробовать свою удачу с автостопом.
Стою на обочине дороги, холод морозный, а я в своей обычной курточке. И вот, наконец, останавливается какая-то машинка. Садись, говорит, я тебя подвезу. Я сел и просто благодарил судьбу, что снова мне повезло. Чувак оказался добрым, подвез меня до ближайшего города, где можно было доехать до моего родного города на автобусе. Я его поблагодарил и поспешил покупать билет.
И вот я, наконец, дома. Сел на кровать, закурил сигарету и задумался о своих приключениях. Было, конечно, сложно, но я справился. Я проехал на автостопе, купил кокаин и даже уцелел. Моя жизнь - это настоящее приключение, и я не собираюсь останавливаться. Ведь я гопник, и у меня всегда будет место для новых историй.